Іван Низовий – людина двох тисячоліть

       «Кожному з нас давно визначена справжня ціна. І кожному воздасться по його заслугах. А нам лишається одне – жити. Просто жити, як жили задовго до нас, і вірити в те, що й після нас світитиме сонце, цвістимуть черешні, сохнутимуть губи від спраги поцілунку, народжуватимуться діти... І прості люди, як і справіку, оратимуть землю, захищатимуть свою свободу, вмиратимуть за любов, писатимуть вірші... Оце, мабуть те, про що я хотів сказати у своїх віршах. Сказати переконливо, в міру свого обдарування», - так підсумував свою творчість відомий український поет, публіцист , член Національної спілки письменників України, уродженець села Марківка Білопільського району Іван Данилович Низовий.

       3 січня нашому видатному земляку виповнилось би 75 років. Бібліотекарі центральної районної бібліотеки не могли залишитися осторонь у відзначенні такої важливої дати. Тому цього дня у читальній залі Білопільської центральної районної бібліотеки ім. О.Олеся відбулася літературна година «Іван Низовий – людина двох тисячоліть». На захід завітали працівники культури, освіти, користувачі бібліотеки, члени районного літературного об’єднання «Вир».

      Присутні згадували сторінки біографії поета, читали його вірші, переглянули відео слайди, прослухали інтерв’ю та вірші у виконанні автора із архівів районного радіомовлення «Вир». Ці записи надала головний редактор районного радіомовлення Надія Сазонова. Голова літературного об’єднання «Вир» Людмила Калиновська розповіла про вплив творчості Івана Даниловича на її власну. А директор бібліотеки Галина Маценко поділилася зворушливою історією знайомства з поетом. Приємним сюрпризом для присутніх стала телефонна розмова з донькою Івана Низового Лесею.

         Більше п’яти років минуло з того часу, як пішов з життя наш земляк Іван Низовий, але  пам’ять про нього завжди з нами. Хотілося б, щоб творчість справжніх патріотів України, яким був Іван Данилович, знали якомога більше людей.

Я - Низовий!
І цим я все сказав.
Стою внизу,
В низах свого народу.
З козацького,
Із низового роду
Я викотивсь - 
Кровинка і сльоза!