Крючок Олексій Севастянович
- Заслужений раціоналізатора УРСР, колишній голова Білопільської міської ради
( 1970 – 1973, 1994 – 1998 роки)
Народився 6 березня 1934 року в місті Білопілля. Навчався у середній школі № 5.
Після закінчення фабрично – заводського училища з 1950 року тридцять п’ять років працював на Білопільському машинобудівному заводі: котельником, розмітником, технологом, секретарем партійної організації, начальником цеху, заступником директора заводу. Без відриву від виробництва закінчив середню школу, Харківський машинобудівний технікум, ВПШ при ЦК КПРС.
З 1970 по 1973 рік Олексій Севастянович працював на посаді голови Білопільської міської ради. В 1994 році був вдруге обраний головою міськради. З 1998 року на заслуженому відпочинку.
Крючок О. С. має звання Заслуженого раціоналізатора УРСР (1967), нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст. (1997).
За значний особистий внесок в розвиток інфраструктури міста, реалізацію планів соціально-економічного розвитку міста та на відзнаку 900-річчя міста Крючок Олексій Севастянович отримав звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Література про Крючка О. С.:
Крючок Олексій Севастянович [Текст]//Сумщина в іменах: Енциклоп. довідник – Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС–Медіа», Сумський державний університет, 2003. – С. 234.
Хроленко, В. Г. Вир – Крига – Білопілля [Текст] / В. Хроленко // Суми, 1997. – С. 86 – 87.
Ювілей – для людей [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 10 вересня.
З нагоди свята [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 5 вересня.
Завгородній, М. У міськради клопотів багато [Текст] / М. Завгородній // Рад. правда. – 1996. – 3 лютого. – С. 2.
Завгородній, М. Один день міськвиконкому: Репортаж [Текст] / М. Завгородній // Рад. правда. – 1996. – 4 січня. – С. 2.
Лакіза Анатолій Степанович
- лікар акушер-гінеколог Білопільської центральної районної лікарні
Народився 14 квітня 1928 року в селі Боцмани Роменського району Сумської області.
Після закінчення Донецького медичного інституту в 1956 році працював лікарем у Глухівському районі.
В серпні 1958 року приїхав працювати у Білопільську центральну районну лікарню акушером – гінекологом, де трудився до останніх днів.
З вересня 1975 року – завідуючий гінекологічним відділенням, а з квітня 1985 року – лікар акушер-гінеколог центральної районної лікарні.
Анатолій Степанович був висококваліфікованим, загальновизнаним спеціалістом. Він користувався авторитетом і повагою серед хворих і колег, вболівав за своїх пацієнток, був дуже чуйною, доброзичливою людиною.
І не випадково спеціалісти-медики стверджують, що Лакіза А. С. зберіг не тільки здоров’я, а й життя тисячам жінок.
Високим визнанням заслуг Анатолія Степановича є те, що з нагоди 900-річного ювілею заснування міста, в 1997 році йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Нагороджений багатьма почесними відзнаками.
Помер Анатолій Степанович у 1999 році.
Література про Лакізу А. С. :
Тосенко, В. Почесний громадянин [Текст] / В. Тосенко // Рад. правда. – 1997. – 31 грудня.
Ювілей – для людей [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 10 вересня.
З нагоди свята [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 5 вересня.
Логвин Пилип Андрійович
- Герой Радянського Союзу, учасник визволення міста Білопілля від фашистських загарбників
Народився 23 жовтня 1922 року в селі Череватівка. Навчався у Ворожбянській СШ № 1. В 1938 році поступив у Білопільське фабрично-заводське училище, а через рік почав працювати на Харківському паровозобудівному заводі. В липні 1941 року був призваний до лав радянської армії та направлений в Лепельське артилерійсько-мінометне училище. Після закінчення отримав призначення в 7-му противотанкову винищувальну бригаду. Воював на Воронезькому, 1-му Українському фронтах, брав участь у визволенні Сумщини, Києва.
За вміле керівництво підрозділом, стійкість і мужність, проявлені в боях з ворогом, 9 лютого 1944 року командиру батареї 491-го армійського мінометного полку, старшому лейтенанту П. А. Логвину присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та багатьма медалями.
За видатні ратні і трудові подвиги, особисту участь у визволенні міста Білопілля і в зв’язку з 40-річчям визволення міста від німецько-фашистських загарбників, рішенням виконкому Білопільської міської ради у 1983 році Герою Радянського Союзу Логвину Пилипу Андрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Література про Логвина П. А. :
Логвин Пилип Андрійович [Текст] // Сумщина в іменах: Енциклопед. довідник – Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС – Медіа», Сумський держ. університет, 2003. – С. 265.
Хроленко, В. Слава про них не вмре, не загине [Текст] / В. Хроленко // Білопільщина. – 2000. – 1 квітня.
Підопригора, А. Подвиг земляка [Текст] / А. Підопригора // Рад. правда. – 1992. – 26 серпня.
Підопригора, А. Герой із Череватівки [Текст] // Рад. правда. – 1990. – 25 жовтня.
Подвиг не померкне у віках [Текст] // Рад. правда. – 1983. – 6 вересня.
Горев, Г. Подвиг [Текст] / Г. Горев // Рад. правда. – 1982. – 8 травня.
Рязанов. На землі Сумщини [Текст] / Рязанов // Рад. правда. – 1982. – 26 січня.
Муха Ніна Петрівна
- апаратниця по пастеризації та охолодженню молока Білопільського сирзаводу
Народилася 3 лютого 1942 року в місті Білопілля. Закінчила 7 класів Білопільської середньої школи № 3.
В 1964 році почала працювати на Білопільському сирзаводі в робочому цеху. З 1975 року і до виходу на пенсію працювала апаратницею по пастеризації та охолодженню молока на сирзаводі.
Нагороджена Орденами Слави ІІІ та ІІ ступенів, ювілейними медалями.
За високі досягнення в праці, великий особистий внесок в розвиток міста, активну громадську роботу і в зв’язку з 40-річчям визволення міста від німецько-фашистських загарбників виконком Білопільської міської ради 25 серпня 1983 року присвоїв Мухі Ніні Петрівні звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Література про Муху Н. П.:
Мацько, Л. Жіноча передова [Текст] / Л. Мацько // Рад. правда. – 1985. – 8 березня.
Пугач Григорій Федорович
- ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер орденів Червоного Прапора,
Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та ІІ ст.
Народився 21 січня 1916 року в селі Річки Білопільського району.
До війни закінчив офіцерське училище (звання – лейтенант). В перші дні війни, після відступу, йому доручили супроводжувати танк. Гроші, зароблені за період служби в армії, в 1943 – 1944 роках перерахував на виготовлення гранат на військову частину, де служив.
Особисто зустрічався з Сталіним.
Після війни працював вчителем у селі Річки, потім секретарем Білопільської районної ради народних депутатів, а після виходу на пенсію – в товаристві кролиководів.
Григорій Федорович кавалер орденів Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та ІІ ст., має звання майора, 50 медалей.
25 серпня 1983 року за високі досягнення в праці, великий особистий внесок в розвиток міста, активну громадську роботу та в зв’язку з 40-річчям визволення міста від німецько-фашистських загарбників виконком Білопільської міської ради присвоїв звання «Почесний громадянин міста» ветерану Великої Вітчизняної війни Пугачу Григорію Федоровичу.
Помер Пугач Г. Ф. 1 липня 1995 року.
Література про Пугача Г. Ф. :
Завжди в строю: Зустріч членів бюро райкому КПУ з ветеранами праці [Текст] // Рад. правда. – 1983. – 1 жовтня.
Подвиг не померкне у віках [Текст] // Рад. правда. – 1983. – 6 вересня.
Соколов Яків Степанович
- колишній директор Білопільського залізничного училища
Народився 8 жовтня 1913 року в місті Білопілля.
Закінчив Білопільське фабрично-заводське училище, де здобув фах слюсаря по ремонту паровоза 5 розряду. За цією спеціальністю працював у паровозному депо Білопілля, пізніше - помічником машиніста паровоза. До війни працював секретарем комітету комсомольського вузла міста Білопілля. З жовтня 1940 року став першим директором Білопільського залізничного училища № 2. На цій посаді Яків Степанович працював беззмінно до 1973 року.
В роки війни займався евакуацією училища в Барабинськ Новосибірської області Омської залізниці. Там він працював заступником. Після звільнення міста Білопілля повернувся для відбудови училища.
В жовтні 1943 року розпочалися заняття в училищі. Вищої освіти в Якова Степановича не було, але він був неординарною людиною, чудовим організатором. Під його керівництвом заклад весь час розвивався, зміцнював матеріально-технічну базу. Було відбудовано навчальний корпус, спортивний зал, згодом зведено 8 навчальних цехів.
За значний особистий внесок в розвиток інфраструктури міста, реалізацію планів соціально-економічного розвитку міста та на відзнаку 900-річчя заснування міста виконком Білопільської міської ради в 1997 році присвоїв ветерану праці Соколову Якову Степановичу звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Помер Яків Степанович Соколов 17 жовтня 1999 року.
Література про Соколова Я. С. :
Чечель, Г. Непогасні зорі юності [Текст] / Г.Чечель .- Суми: Вид-во«МакДен», 2007.- С.29.
Звонко, Н. Спогади ветерана [Текст] / Н. Звонко // Рад. правда. – 1997. – 22 листопада.
Ювілей – для людей [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 10 вересня.
З нагоди свята [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 5 вересня.
Череп Валерій Іванович
- державний діяч, заслужений будівельник УРСР, депутат Верховної
Ради кількох скликань від Білопільського виборчого округу № 350
Народився 23 березня 1940 року в селі Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області в сім’ї робітника радгоспу.
Після закінчення школи навчався в Запорізькому будівельному технікумі, потім в Криворіжському гірничо-будівельному інституті. Отримав спеціальність інженер-будівельник. Працював на будівництві об’єктів чорної металургії та гірничо-збагачувальних комбінатах Кривбасу в Дніпропетровській області.
Працював заступником голови облвиконкому Дніпропетровської області з питань промисловості, транспорту і будівництва на посаді першого заступника, а потім головою правління «Укрміжколгоспбуду».
В 1982 році Валерій Іванович був призначений міністром сільського будівництва України.
У липні 1997 року був призначений Міністром транспорту України, а в 1998 році втретє був обраний депутатом від Білопільського виборчого округу № 350.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Своєю діяльністю народного депутата України Валерій Іванович сприяв розвитку і розквіту міста і всього району. Особливо в питанні будівництва доріг та житла, газифікації.
За значний особистий внесок в розвиток інфраструктури міста, реалізацію планів соціально-економічного розвитку міста та на відзнаку 900-річчя заснування міста виконком Білопільської міської ради в 1997 році присвоїв Черепу Валерію Івановичу звання «Почесний громадянин міста Білопілля».
Література про Черепа В. І.:
Череп Валерій Іванович [Текст] // Сумщина в іменах: Енциклопед. довідник – Суми: Рекламно-видавниче об’єднання «АС – Медіа», Сумський держ. університет, 2003. – С. 487.
Ювілей – для людей [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 10 вересня.
З нагоди свята [Текст] // Рад. правда. – 1997. – 5 вересня.
Перебування В.І.Черепа на Білопільщині [Текст] // Рад. правда – 1996. – 26 жовтня. – С. 1.
Зустріч В.І. Черепа з виборцями Білопільщини [Текст] // Рад. правда. – 1991. – 2 лютого
