«Задзвеніли струни у душі моїй…»

         22 липня минуло 70 років від дня смерті Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби), одного з найвидатніших ліриків ХХ століття.  В центральній районній бібліотеці, бібліотечних закладах району пройшли дні пам’яті поета, краєзнавчі години, літературні читання, присвячені поету-земляку та його сину, відомому громадському діячу, поету, борцю за волю України Олегу Ольжичу.

          У мальовничій Верхосульці вже традиційно пройшло районне літературно-мистецьке свято «Задзвеніли струни у душі моїй…». На малу  батьківщину поета  приїхало багато гостей – представники районної влади, письменники, поети, працівники клубних та бібліотечних закладів району.

Розпочалося свято презентацією виставки-експозиції «О Верхосулля, люба мрія! Мого дитинства сон ясний…» облаштованою у фойє сільського будинку культури.  У розмаїтті українських рушників (роботи верхосульських майстринь) розмістилися архівні матеріали, світлини, періодичні видання, література, присвячені життю і творчості  О.Олеся та О.Ольжича, твори лауреатів Всеукраїнської премії ім. О. Олеся. Директор музею О.Олеся в Білопіллі Клепальська Н.В. презентувала  гостям свята інформаційно-бібліографічний путівник «Олесевими стежками», який запрошує земляків та гостей Білопільщини у дивовижну подорож  Олесевими стежками Білопільського краю, які дарували поетові натхнення.

         Зі сцени будинку культури  звучала громадянська лірика О.Олеся, палке поетичне слово  голови  обласної організації Національної Спілки письменників України, лауреата премії ім. О.Олеся Олександра Вертіля,  поезії та пісні  у виконанні відомого київського барда Володимира Самайди, славнозвісний монолог Івана Головченка «Рідна земля», поезії членів літературного об’єднання «Вир», музичні вітання від учасників художньої самодіяльності.  У своїх виступах  заступник голови Білопільської районної державної адміністрації Віта Іванівна Корнієнко,  сільський голова Іван Михайлович Хомиченко закликали  любити Україну, як  любив її О.Олесь, побажали всім учасникам свята  нових творчих надбань, мирного неба над вільною і незалежною Україною.

          Далі свято продовжилося екскурсією до  краєзнавчого музею села та   краєзнавчою подорожжю до колишнього хутора Загір, де росте каштан, посаджений дідусем О.Олеся Василем Пархомовичем Грищенко,  знаходиться Олесева криниця з якої пив воду юний поет, яка і до цього часу тамує спрагу всіх перехожих. На лісовій галявині, біля пам’ятного знаку учасники свята вшанували пам’ять поета, поклали квіти, читали вірші, посвячені О.Олесю та неспокійному сьогоденню.

         І  хоча дорога назад до Білопілля неблизька,  ще довго  того дня на Загорі звучали  розмови, лунали далеко над Сулою українські пісні. Немов у чарівній казці  оживало  веселе і журливе, мужнє  і вільне Олесеве слово.