«Кобзар моєї родини»

         З-поміж безлічі книг, що мають для народу заповітне значення, виділяється "Кобзар" - книга, яку  український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Вихід у світ цього важливого видання приніс славу не тільки поетові, а й Україні та її культурі. Дивовижна доля цієї книги. У першому виданні "Кобзаря", що побачило світ у 1840 році, було лише вісім віршів, балад і поем. Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із життя українського кріпака Тараса Шевченка - від його юності й до останнього подиху - ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було найменовано"Кобзарем". Відтоді упродовж багатьох десятиріч книга ця є настільною для кожного українця.

         Здавна шанують цю книгу і на Білопільщині. В родині відомого українського поета-земляка Олександра Олеся  «Кобзаря»  читали всією родиною, а в 12 років майбутній поет цитував всю книгу напам’ять.

         Користувачі Білопільської центральної районної бібліотеки імені О.Олеся активно долучаються до культурологічної акції «Кобзар моєї родини», яка присвячена 175-річчю першодруку «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Поряд з образами зберігали  священну книгу  в родині Івана Петровича Головченка, українського письменника, поета, лауреата літературних премій ім. А.Головка та О.Олеся. «Від діда - прадіда передалася любов до  «Кобзаря» мені та моїй родині, - говорить Іван Петрович, - моя  поезія перекликається з віршами Т.Г. Шевченка, адже я виріс на творчості Великого Кобзаря».

          Бережно зберігає  в домашній  бібліотеці «Кобзаря» і мама Білонога Юрія Григоровича, чемпіона XXVIII Олімпійських ігор в Афінах (2004 р.), бронзового призера чемпіонату світу,  чемпіона Європи, багаторазового чемпіона України, заслуженого майстра спорту  з легкої атлетики (штовхання ядра) Катерина Іванівна Білоног. Саме по цій книзі в їх родині відбувалося велике навчання не тільки грамотній мові, а й «грамоті душі».

         Голова Білопільської районної ради Валерій Олександрович Лютий наголосив, що вірші Т.Г. Шевченка особливо актуальні сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність. «Я так її, я так її люблю - Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!». Саме із цієї любові виросла правдива, вогненна поезія "Кобзаря", що належить до найволелюбніших книг усіх часів.

         Депутат районної ради Ніна Андріївна Клименко завітала до бібліотеки з онуком  Андрієм  та подарованим її батьком  25 років тому «Кобзарем». Вона зазначила, що творчість  Т.Г. Шевченка завжди любили і шанували в їх родині. Книгу Ніна Андріївна згодом передасть своєму внукові.

         Серед численних книг, які десятиріччями зберігає білопільчанка Алевтина Василівна   Лабунець є особлива – потьмянілий від часу «Кобзар» Т.Г. Шевченка. Ще до війни її придбав батько Алевтини  Василівни, а коли ішов на війну, то залишив у книзі листа дружині і дітям. Так і зберігала жінка всю війну в окупованому Білопіллі «Кобзаря», а в ньому листа від чоловіка, який давав їй сили вижити в страшні воєнні роки. Згодом Василь Іванович повернувся з фронту і книга зайняла почесне місце в хаті – біля образів.  Чотири покоління сім’ї десятки разів перечитували «Кобзаря», захоплюючись безцінною творчістю Т.Г. Шевченка. Ця книга стала сімейною реліквією   родини Лабунець.

         Велику і дружну сім’ю  Терещенків із села Шкуратівка об’єднує захоплення книгою. Старійшини роду Раїса  Василівна та Володимир Миколайович передали свою любов і повагу до творчості Т.Г.Шевченка своїм дітям, онукам. ««Кобзар» завжди  був у нашій сім’ї, його читали ми, наші діти, люблять читати і  внуки» - говорить Раїса Василівна.

         З радістю відгукнулися на акцію діти та молодь Білопілля, адже  Шевченко – це завжди сучасно й цікаво.