Калейдоскоп славних імен Білопільщини

         Білопільщина здавна славиться своєю історією та визначними людьми.  Багато відомих людей народилися, ще більше жили і творили на території району. Лише за останні століття Білопільщина  дала світу та Україні сотні відомих людей: вчених, економістів, військових, діячів культури і мистецтва. Багато хто з них жив і творив в межах  Російської імперії та культури радянського періоду. Саме тому громадськість практично не знає про їх українське коріння. Але знайомство з біографією практично кожного із них дає можливість говорити, що вони не забували про свою малу батьківщину.

         Пропонуємо відвідувачам нашого сайту  знайомство з відомими земляками та літературою про їх життя і діяльність в рубриці «Калейдоскоп славних імен Білопільщини»

         8 лютого виповнюється 80 років від  Дня народження  Заслуженого журналіста України, лауреата премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо», уродженця с. Мар’янівка Гуринівської сільської ради Білопільського району Миколи Івановича Теницького.

Дорога в журналістику для Миколи Івановича була непростою. Після служби в армії він працював водієм у колгоспі  ім. В.Чкалова та маючи хист до друкованого слова, часто надсилав свої дописи в редакцію Білопільської районної газети про людей і події свого села. Так, сількором, розпочалася його журналістська діяльність.

В 70-ті роки Микола Іванович Теницький працював завідуючим відділом листів і масової роботи  редакції газети «Радянська правда», а з 1980 по 1992 рік - редактором  газети.

Він був справжнім журналі­стом і, як тепер кажуть, «трудоголіком», устигав «забивати» сторінки «Радянської правди» і писати ледь не в усі головні періодичні видання колишнього Радянсь­кого Союзу і України. Писав Микола Іванович завжди цікаво, зріло, умів подати читачеві матеріал на будь-яку тематику. Районному журналісту не просто  надрукувати свій матеріал навіть в обласному виданні. Та він творив вдень і вночі і його твори охоче друкували найавторитетніші видання. Це - «Прав­да», «Известия», «Сельская жизнь», «Журналист», «Сільські вісті», «Радянська Україна», «Правда України», «Рідна природа», «Журналіст України». А ще його оповідання, нари­си, новели, замальовки друкувалися в різних збір­ках, що видавалися в Росії,   Україні,   Канаді.

За період його роботи редактором, районна газета була своєрідної кузнею журналістських кадрів для всієї Сумської області. Тому десятки колишніх юнкорів-школярів стали відомими журналістами і працювали та працюють у найпрестижніших виданнях України. Багато з них є членами Національної спілки журналістів України і Національної спілки письменників України. Це  Юрій Фадєєв,  Олександр Вертіль, Григорій Хвостенко, Микола Петленко.  Саме з білопільської газети «пробивали» собі дорогу  в журналістику Олексій Дерев’янко, Микола Собко, Юрій Мацько, Леонід Орлов, Петро Кадурін, Євген Нестеренко, Іван Василець, Іван Козолуп, Тетяна Скоробагатько. І це найвища оцінка М.І.Теницькому. Учив молодих журналістів Микола Іванович не тільки словом, порадою, власноручною правкою написаного, а й своїм прикладом, журналістською майстерністю.

В 1985 році редакція «Радянської правди» стала другим призером щорічного Всесоюзного конкурсу за найкращу організацію роботи з робсількорівським  активом (за роботу з позаштатним активом). Такої нагороди, не виборювала жодна газета Сумщини, хоча участь у цьому тоді дуже престижному конкурсі брали багато редакцій.

Микола Іванович Теницький очолював районне літературне об’єднання «Вир». Під його рукою оволодівали майстерністю літературного письма десятки обдарованих юнаків та дівчат. Серед них члени Національної спілки письменників України – Наталка Білоцерківець з Куянівки, Юрій Назаренко з Білопілля, Олександр Вертіль з Жовтневого.

Він був неординарною, сильною постаттю, ко­ристувався авторитетом і повагою в журналістських колах і серед громадськості. Працелюбний, людяний, щирий, справедливий і відвертий він поспішав жити, наче відчував, що йому на цім світі відміряно не такий уже й довгий шлях.

Уже вражений смертельною хворобою і знаючи це, Микола Іванович не покинув свого редакторського поста, не припинив поїздок по рідній Білопільщині - виїздив на природу і милувався чарівними краєвидами, знав майже кожного у ближніх і дальніх селах, любив своїх земляків – і ті відповідали йому тим же. Він не міг жити без героїв своїх нарисів, без тих проблем і тривог, якими жили його земляки.

 Підтримку і розуміння він знаходив у своїй сім’ї – дружині Людмилі Митрофанівні, синах Олександрі та Володимирі, улюбленій доньці Аллі.

10 квітня 1992 року, на 57 році життя, в розквіті творчих сил перестало битися серце щедрої душі людини, журналіста від бога Миколи Івановича Теницького.

Він прожив недовге, але яскраве життя. Був делегатом 5-го, 6-го, 7-го з’їздів журналістів України. Вже посмертно, через декілька днів, Миколі Івановичу Указом Президента 1992 року було присвоєно високе й почесне звання – Заслужений журналіст України. Це була перша на Сумщині та одна з перших в Україні така відзнака і отримав її найбільш гідний. Справжній лицар правди і пера. Справжня людина і громадянин.

У 2011 році на Сумщині засновано премію Заслуженого журналіста України, уродженця Білопільщини Миколи Теницького. На засіданні обласної гільдії редакторів-ветеранів Сумщини прийнято рішення вручати Премію до Дня журналіста ветеранам засобів масової інформації за найкращі друковані матеріали та активну життєву позицію.

Шановні друзі!

 Пропонуємо Вашій увазі список літератури про М.Теницького, з якою Ви можете ознайомитися в читальній залі центральної районної бібліотеки імені О.Олеся

• Нестеренко П.Співець рідного краю[Текст] /П.Нестеренко // Сумщина.-2012-21 квітня.-с.4
•   Зубко С. Пам’яті М.І.Теницького[Текст] // Білопільщина.- 2011.- 16 лютого. – С. 1.
• Днями  Миколі Івановичу Теницькому виповнилося 75 років[Текст] // Білопільщина.- 2002.- 17 квітня. – С. 4.
• Сумщина в іменах: Енциклоп. Довідник.- Суми: Рекламно-видавниче об’єднання „АС-Медіа”, Сумський державний університет, 2003.- с.436.
• Нестеренко П.А. Долі людської мить.- Суми: Вид-во „Джерело”, 2004.- с.271 – 286.
• Ворона, В. Від них ідуть традиції // Радянська правда. – 1995. – 24 червня. – С. 2.
• Гончаров, О. Слово про дружбу: Нарис // Радянська правда. – 1993. – 17 квітня.
• Завгородній, М. Золоте перо Білопільщини // Білопільщина.- 2001.- 7 лютого. – С. 1.
• Кандиба, М. Мої редактори // Радянська правда. – 1995. – 24 червня. – С. 2.
• Кандиба, М. Наші редактори // Білопільщина. – 2003. – 10 грудня. – С. 2.
• Пам’яті М.І.Теницького // Білопільщина.- 2002.- 17 квітня. – С. 4.
• Хвостенко, Г.  Лицар правди і пера // Сумщина.- 2001.- 7 лютого.
• Журналістська премія // http://www.state-gov.sumy.ua/
• Журналістська премія // http://ukitso.business-guide.com.ua/